На Кіровоградщині почався тривожно: уже четверо немовлят отруїлося нітратами, бо батьки готували суміш на воді з криниці. Уявіть собі, звичайна вода, яку ми звикли вважати безпечною, може стати причиною госпіталізації немовляти. На жаль, це щоденна реальність для великої частини українських громад.

І тут постає просте, але болюче питання: чому у 2026 році маленькі діти досі ризикують здоров’ям через відсутність доступу до безпечної води?

Доступ до води = життя

Для дорослого організму нітрати — це токсини, але для малюків вони в рази небезпечніші, бо можуть викликати метгемоглобінемію, проблеми з диханням і навіть загрозу життю.
І коли проблема стає масовою — це вже свідчить не про випадковість, це про відповідальність місцевої влади та системи в цілому.

Гендерний вимір, про який часто мовчать

У більшості українських домогосподарств саме жінки відповідають за приготування їжі, догляд за дітьми та за те, яка вода стоїть у глечику чи чайнику. Коли вода неякісна, на них лягає подвійний тягар: і тривога, і пошук альтернативи, і часто багатокілометрові поїздки по бутильовану воду.

Забезпечення рівного доступу до питної води — це не лише технічна і соціальна задача, а й питання гендерної справедливості.

Законодавча база України: хто має забезпечити безпечну питну воду?

В Україні доступ до якісної питної води регулюється низкою законів та нормативних актів. Основні з них:

1. Конституція України;
Гарантує кожному право на життя та безпечне для життя і здоров’я довкілля. Це включає право на доступ до чистої питної води — як частину права на здорове життя.

2. Закон «Про питну воду, питне водопостачання та якість води»;
Чітко визначає: органи місцевого самоврядування відповідають за забезпечення громади якісною питною водою, контролем її якості та інформуванням населення.

3. Закон «Про місцеве самоврядування»;
Додає: сільради, селищні та міські ради зобов’язані організувати систему водопостачання, а їхні виконкоми — забезпечити її стабільну роботу.

4. Водний кодекс України;
Регулює загальні питання використання та охорони водних ресурсів, відповідальність за їх раціональне використання, а також порядок забезпечення водопостачання.

Хто відповідає у вашій громаді?
У сільських, селищних та міських громадах за водопостачання відповідають:

• Виконавчі комітети сільських/селищних/міських рад: організовують діяльність водопостачання у громаді.
• Комунальні підприємства або постачальники послуг водопостачання: технічно забезпечують подачу води, чистоту мереж, відповідність санітарним нормам.
• Департамент/відділ житлово-комунального господарства у раді; контролює якість послуг та їх відповідність нормам.

Якщо ви бачите, що вода брудна, не відповідає нормам, або доступ до неї обмежений — саме ці органи повинні реагувати.

Як діяти у разі порушень прав на доступ до води?

Якщо громада або постачальник послуг ігнорують проблему, ви маєте кілька шляхів захисту прав:

1. Звернення до місцевої ради (офіційно);
Складається письмове звернення до сільради/міськради або начальника водоканалу з описом проблеми, фактажем і вимогами.
У зверненні варто вказати:

• конкретну проблему (відсутність/низька якість води);
• як це впливає на дітей/сім’ю;
• прохання вирішити ситуацію у визначені законом строки.

Відповідь мають дати у встановлений термін (зазвичай 30 днів).

2. Звернення до Державної екологічної інспекції або Держпродспоживслужби;

Ці органи контролюють дотримання санітарних норм, стан води та інші екологічні вимоги.
Ви можете подати скаргу онлайн або на прийомі громадян з підтвердженням проблеми.

3. Звернення до Омбудсмана з прав людини

Якщо адміністративні шляхи не дали результату, ви маєте право звернутися до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини з проханням перевірити порушення права на доступ до питної води — особливо коли страждають діти чи вразливі групи.

Права дітей — у пріоритеті

Право на життя, здоров’я та розвиток дітей гарантовано міжнародними документами (Конвенція ООН про права дитини) та українським законодавством. Обмежений доступ до безпечної води не лише загрожує здоров’ю, а й є формою дискримінації.

Це значить, що влада зобов’язана забезпечувати рівний доступ до питної води усім, незалежно від статі, віку чи місця проживання.

Ваш голос має значення

Громадська активність — це одна з найефективніших сил для змін. 

Питна вода — це не привілей. Це право, яке місцева влада зобов’язана забезпечити.
І поки маленькі діти продовжують отруюватися нітратами в криничній воді, ми не маємо права мовчати.
Кожна громада, кожна родина і кожна дитина заслуговує на безпечну воду.

Проєкт «Програма зміцнення громадянського суспільства у сфері прав дітей 2026-2029», реалізується за підтримки Savethe Children та за фінансової підтримки Уряду Швеції (SIDA).

Зміст публікації є відповідальністю авторів і не обов’язково відображає офіційну позицію донора.