Днями поблизу села Зоря Первозванівської громади тліли торф’яники. Дим дійшов до Кропивницького, а мешканці міста та навколишніх сіл відчували запах гару й скаржились на сильне задимлення.

За інформацією ДСНС та місцевої влади, осередки тління розташовані поблизу недіючих відстійників зворотних вод. 14 серпня рятувальники отримали повідомлення про займання. 16 серпня повідомлялося про тління приблизно на 1,5 га, а 17 серпня площа активного тління, за даними обласної влади, становила близько 0,8 га. Через заболоченість території рятувальники не можуть дістатися безпосередньо до всіх осередків тління й здійснюють проливання доступних ділянок водою.

На перший погляд це історія про пожежу. Але розташування осередків тління біля відстійників змушує поставити ширше питання: що саме відбувається з ґрунтом, водою та повітрям на цій території і які ризики виникають під час тривалого тління?

Чому торф може тліти кілька днів?

Торф — це органічний ґрунт із великим вмістом органічної речовини. На відміну від звичайної поверхневої пожежі, він може тліти під поверхнею, поширюючись у товщі ґрунту.

Саме тому відсутність відкритого полум’я не означає, що пожежа припинилася. За словами представників рятувальної служби, станом на 16 серпня відкритого вогню на території не було, однак залишалося тління, яке продовжували проливати водою.

Наукові дослідження підтверджують, що тління торфу супроводжується значними викидами дрібнодисперсних частинок та газів. Зокрема, під час експериментів із тлінням торфу значну частину маси частинок становили PM2.5 — частинки діаметром до 2,5 мкм, які мають особливе значення для якості повітря.

Тобто навіть без великого полум’я тривале тління може бути джерелом забруднення атмосферного повітря.

Чому саме торф’яники дають стільки диму?

Під час тління органічної речовини утворюється суміш газів і частинок. Серед них — дрібнодисперсний пил, чадний газ, вуглекислий газ та інші продукти неповного й повного згоряння.

Дослідження викидів від торф’яних пожеж показують, що вони можуть містити PM2.5, органічні сполуки, поліциклічні ароматичні вуглеводні та інші компоненти. Конкретний склад диму залежить від властивостей торфу, температури, доступу кисню та умов горіння.

Саме тому визначити, чим дихає місто, можна не за запахом і не за кольором диму, а лише шляхом інструментальних та лабораторних вимірювань.

І такі вимірювання зараз проводяться.

17 серпня Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб повідомив про відбір проб атмосферного повітря у Кропивницькому. Дослідження проводять, зокрема, на пил, оксид вуглецю, сажу, діоксид сірки, діоксид азоту та формальдегід. На одній із точок на вулиці Тобілевича вже зафіксували перевищення гранично допустимих концентрацій діоксиду сірки у 2,3 раза та пилу — у 1,4 раза.

А що тут роблять відстійники?

Це питання потребує особливої уваги.

На сьогодні достовірно відомо, що осередки тління розташовані поблизу недіючих відстійників зворотних вод ОКВП «Дніпро-Кіровоград». Саме так описують територію представники влади та рятувальники.

Водночас ми не знайшли підтверджених даних, які дозволяли б стверджувати, що вода або осад у цих конкретних відстійниках є радіоактивними. Це важливе уточнення.

Кіровоградщина справді має значні техногенні радіаційні ризики, пов’язані з урановидобуванням. На території області працюють уранові шахти, зокрема Інгульська, а шахтні води та відвали урановидобувних підприємств є окремим предметом екологічного контролю. Офіційні екологічні матеріали області також вказують на наявність техногенно-підсилених джерел природного походження, пов’язаних із діяльністю урановидобувних підприємств.

Але наявність уранових об’єктів у регіоні не означає автоматично, що кожна водойма чи відстійник поблизу Кропивницького є радіаційно забрудненим.

Для цього потрібні результати конкретних досліджень.

Що відбувається з водою, якою гасять торф’яники?

Рятувальники зараз проливають доступні осередки тління водою. Це необхідний захід для зниження температури та припинення тління. Але сама територія є заболоченою, тому вода після проливання не просто випаровується — частина її може залишатися на поверхні або проникати в ґрунт.

І тут виникає цілком логічне екологічне питання:

що містить ця вода після контакту з продуктами горіння, золою, ґрунтом та іншими речовинами на території відстійників і куди вона потрапляє далі?

Це не означає, що зараз відбувається забруднення ґрунтових вод. Для такого висновку необхідні лабораторні дослідження.

Але саме тому після ліквідації пожежі доцільно оцінити не лише якість повітря, а й стан води та ґрунту на території займання.

Особливо якщо йдеться про територію колишніх відстійників.

Чого ми поки не знаємо?

На сьогодні залишаються питання, на які мають бути отримані документовані відповіді:

• який саме склад води та донних відкладень у недіючих відстійниках;
• чи проводилися там раніше дослідження на вміст важких металів та радіонуклідів;
• чи змінюється якість ґрунтових або поверхневих вод після проливання території;
• які саме речовини потрапляють в атмосферне повітря під час тління;
• чи проводиться моніторинг повітря безпосередньо біля осередків займання;
• чи потрібні додаткові дослідження ґрунту та води після ліквідації пожежі.

І це не питання для паніки.

Це питання нормального екологічного контролю.

Що важливо зараз?

Найбільш очевидний ризик для мешканців наразі — забруднення атмосферного повітря продуктами тління.

Тому під час сильного задимлення варто обмежити перебування на відкритому повітрі, зачинити вікна та двері й стежити за фактичними показниками якості повітря. Саме такі рекомендації надала обласна влада у зв’язку із задимленням.

А мешканцям варто орієнтуватися не лише на те, наскільки «видно» дим, а й на результати вимірювань.

Не лякати. Досліджувати.

Ми не хочемо робити висновки без доказів.

Ми не можемо сказати, що нинішнє тління пов’язане з радіоактивним забрудненням, доки немає відповідних лабораторних даних.

Але ми так само не вважаємо достатнім просто дочекатися, поки дим зникне.

Якщо територія десятиліттями використовується як відстійник, а сьогодні на ній виникло тривале тління, необхідно знати, що саме знаходиться в ґрунті, воді та донних відкладах і які речовини потрапляють у повітря.

Для цього потрібні факти, відкриті результати досліджень і постійний екологічний контроль. Бо право людей на безпечне довкілля — це не право не бачити диму.

Це право знати, що саме відбувається з повітрям, водою та ґрунтом поруч із нами.

ГО «Флора» продовжує стежити за ситуацією та аналізувати доступні дані.

Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Уряду Швеції (SIDA). Відповідальність за вміст повністю несе автор. SIDA та Save the Children (Врятуймо дітей) не обов’язково поділяють висловлені погляди та тлумачення.