Витяг з КУпАП

Стаття 1. Завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Стаття 6. Запобігання адміністративним правопорушенням
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.
Стаття 7. Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Розділ II. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
I. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Глава 2
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
{Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2342-III від 05.04.2001}
Стаття 10. Вчинення адміністративного правопорушення умисно
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Стаття 11. Вчинення адміністративного правопорушення з необережності
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Стаття 12. Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Стаття 13. Відповідальність неповнолітніх
До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Стаття 14. Відповідальність посадових осіб
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків.
Стаття 16. Відповідальність іноземців і осіб без громадянства
Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.
Стаття 17. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Стаття 18. Крайня необхідність
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
{Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2342-III від 05.04.2001}
Стаття 19. Необхідна оборона
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.
{Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2342-III від 05.04.2001}
Стаття 20. Неосудність
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Стаття 21. Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Стаття 22. Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Стаття 23. Мета адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
{Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2342-III від 05.04.2001}
Стаття 24. Види адміністративних стягнень
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
5-1) громадські роботи;
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
{Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6347-11 від 03.08.88, Законами№ 1255-12 від 25.06.91, № 2247-III від 18.01.2001, № 2342-III від 05.04.2001, № 586-VI від 24.09.2008}
Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
{Кодекс доповнено статтею 24-1 згідно із Законом № 244/94-ВР від 15.11.94}
Стаття 25. Основні і додаткові адміністративні стягнення
Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як основні.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Стаття 26. Попередження
Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом.
{Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2342-III від 05.04.2001}
Стаття 27. Штраф
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
{Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 2441-11 від
Стаття 34. Обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення
Обставинами, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:
1) щире розкаяння винного;
2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
4) вчинення правопорушення неповнолітнім;
5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом’якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
{Стаття 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2342-III від 05.04.2001}
Стаття 35. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення
Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:
1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення;
3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;
4) вчинення правопорушення групою осіб;
5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;
6) вчинення правопорушення в стані сп’яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
Стаття 39. Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню
Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
Стаття 51-2. Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності
Незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, —
тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.
Стаття 173. Дрібне хуліганство
Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, —
тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Стаття 1751. Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях

Куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, —

тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Абзац другий частини першої статті 1751 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1512-VI від 11.06.2009}

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, —

тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Абзац другий частини другої статті 1751 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1512-VI від 11.06.2009}

{Кодекс доповнено статтею 1751 згідно із Законом № 2899-IV від 22.09.2005}

Стаття 178. Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді

Розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, —

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, —

тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або появу в громадських місцях у п’яному вигляді, —

тягнуть за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

{Стаття 178 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 316-11 від 29.05.85, Законами№ 55/97-ВР від 07.02.97, № 2342-III від 05.04.2001, № 1824-VI від 21.01.2010, № 2744-VI від 02.12.2010}

Стаття 180. Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння

Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами —

тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 1801. Порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування

Порушення встановленого законом порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування —

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадян — власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, —

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадян — власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 1811. Заняття проституцією

Заняття проституцією —

тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, —

тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Кодекс доповнено статтею 1811 згідно з Указом ПВР № 4134-11 від 12.06.87, із змінами, внесеними згідно із Законом № 55/97-ВР від 07.02.97}

{Статтю 1812 виключено на підставі Закону № 2342-III від 05.04.2001}

Стаття 182. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях

Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях —

тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п’яти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб та громадян — суб’єктів господарської діяльності — від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, —

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією звуковідтворювальної апаратури, піротехнічних засобів, інших предметів порушення тиші або без такої і на посадових осіб та громадян — суб’єктів господарської діяльності — від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією звуковідтворювальної апаратури, піротехнічних засобів, інших предметів порушення тиші.

{Стаття 182 із змінами, внесеними згідно із Законами № 55/97-ВР від 07.02.97, № 2342-III від 05.04.2001, в редакції Закону № 1745-IV від 03.06.2004}

Стаття 183. Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб

Завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб —

тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 183 із змінами, внесеними згідно із Законом № 55/97-ВР від 07.02.97}

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей —

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, —

тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, —

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбаченаКримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, —

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 185. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку —

тягне за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Розділ III. ОРГАНИ, УПОВНОВАЖЕНІ РОЗГЛЯДАТИ СПРАВИ ПРО
АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Глава 16
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 213. Органи (посадові особи), уповноважені
розглядати справи про адміністративні
правопорушення

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах
сільських, селищних, міських рад;

2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;

{ Пункт третій статті 213 виключений на підставі Закону
N
244/94-ВР від 15.11.94 }

4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними
судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом,
місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними
судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;

5) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та
іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те
цим Кодексом.

{ Стаття 213 із змінами, внесеними згідно із Законами N 244/94-ВР
від 15.11.94, N 2342-III (
2342-14 ) від 05.04.2001, N 2453-VI
(
2453-17 ) від 07.07.2010 }

Стаття 222. Органи внутрішніх справ (міліція)

Органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про такі
адміністративні правопорушення: про порушення громадського
порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку
руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил,
спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а
також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або
інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині
перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у
відпрацьованих газах транспортних засобів), частина друга статті
106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109,
стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115,
стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга
статті 119, частини перша, друга, третя, п’ята і шоста статті 121,
статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122,
частина перша статті 123, статті 124-1 — 126, частини перша, друга
і третя статті 127, статті 128-129, частини перша, друга та п’ята
статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев’ята, десята і
одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за
винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137,
частини перша, друга і третя статті 140, статті 161, 164-4,
статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях,
заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської
ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті
189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати
справи про адміністративні правопорушення і накладати
адміністративні стягнення мають право:

1) за адміністративні правопорушення, передбачені частиною
другою статті 106-1, частинами першою, другою, третьою, четвертою
і шостою статті 109, статтею 110, частиною третьою статті 114,
частиною першою статті 115, статтею 116-2, частиною другою статті
117, частинами першою і другою статті 119, частинами першою,
другою і п’ятою статті 133, частиною другою статті 135, статтею
136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), статтями
137, 161, 164-4, цього Кодексу, — начальники органів внутрішніх
справ та їх заступники, а статтею 175-1 (за винятком порушень,
вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської,
селищної, міської ради), статтями 176, 177, частинами першою і
другою статті 178, статтями 189-2, 192, 194, 195 цього Кодексу —
начальники або заступники начальників районних, міських, районних
у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ;

за адміністративні правопорушення, передбачені частинами
першою, другою, третьою, четвертою і шостою статті 109, статтею
110, частиною третьою статті 114, частиною першою статті 115,
статтею 116-2, частиною другою статті 117, частинами першою і
другою статті 133, частиною другою статті 135 цього Кодексу, крім
того, — начальники лінійних пунктів міліції, а за порушення,
передбачені частиною третьою статті 109, статтею 110 цього
Кодексу, — також і інші працівники міліції, на яких покладено
нагляд за додержанням відповідних правил. Розмір штрафу, що
накладається начальниками лінійних пунктів міліції, не може
перевищувати двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян;

за адміністративні правопорушення, передбачені частиною
першою статті 44, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у
місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної,
міської ради), статтями 176, 177 частинами першою і другою статті
178 цього Кодексу, крім того — начальники або заступники
начальників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів
внутрішніх справ, прирівнених до районних, міських, районних у
містах відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальники відділень
міліції, що є в системі органів внутрішніх справ, а за
правопорушення, передбачені статтею 177 і частинами першою та
другою статті 178 цього Кодексу, — також дільничні інспектори
(старші дільничні інспектори) міліції; 

{ Абзац четвертий пункту 1 частини другої статті 222
виключено на підставі Закону N 2342-III (
2342-14 ) від
05.04.2001 }

2) за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80
і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин
у відпрацьованих газах транспортних засобів), статтею 124-1,
частинами другою і третьою статті 126 частиною третьою статті 127,
статтями 128-129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою
статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 цього
Кодексу, — начальник або заступник начальника відділення (відділу,
управління, департаменту), командир або заступник командира
окремого підрозділу відповідних підрозділів Міністерства
внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху,
начальник відділу внутрішніх справ або особа, яка виконує його
обов’язки;

3) за адміністративні правопорушення, передбачені частинами
першою, другою, третьою, п’ятою і шостою статті 121, статтями
121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122,
частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою
статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами
третьою, восьмою, дев’ятою і десятою статті 133-1 цього Кодексу, —
працівники відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ
України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, які мають
спеціальні звання.

{ Стаття 222 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 316-11
від 29.05.85, N
1117-11 від 16.10.85, N 2444-11 від 27.06.86,
N
3282-11 від 19.12.86, N 4134-11 від 12.06.87, N 4135-11 від
12.06.87, N
4452-11 від 21.08.87, N 7542-11 від 19.05.89,
N
1369-12 від 29.07.91, N 1818-12 від 15.11.91; Законами N 3785-12
від 23.12.93, N
3890-12 від 28.01.94, N 155/94-ВР від 29.07.94,
N
244/94-ВР від 15.11.94, N 64/95-ВР від 15.02.95, N 296/95-ВР від
11.07.95, N
148/96-ВР від 25.04.96, N 398/96-ВР від 02.10.96,
N
55/97-ВР від 07.02.97, N 812-XIV ( 812-14 ) від 02.07.99,
N 1744-III (
1744-14 ) від 18.05.2000, N 2247-III ( 2247-14 ) від
18.01.2001, N 2342-III (
2342-14 ) від 05.04.2001, N 2350-III
(
2350-14 ) від 05.04.2001, N 1299-IV ( 1299-15 ) від 20.11.2003,
N 2247-IV (
2247-15 ) від 16.12.2004, N 2899-IV ( 2899-15 ) від
22.09.2005, N 586-VI (
586-17 ) від 24.09.2008, N 2742-VI
(
2742-17 ) від 02.12.2010, N 3163-VI ( 3163-17 ) від 17.03.2011,
Кодексом N 3393-VI (
3393-17 ) від 19.05.2011, Законом N 3565-VI
(
3565-17 ) від 05.07.2011, N 4950-VI ( 4950-17 ) від 07.06.2012,
N 5459-VI (
5459-17 ) від 16.10.2012, N 721-VII ( 721-18 ) від
16.01.2014 — втратив чинність на підставі Закону N 732-VII
(
732-18 ) від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом
N 767-VII (
767-18 ) від 23.02.2014 }

Розділ IV. ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ
ПРАВОПОРУШЕННЯ

Глава 18
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 245. Завдання провадження в справах про
адміністративні правопорушення

Завданнями провадження в справах про адміністративні
правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне
з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній
відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної
постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню
адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням,
виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення
законності.

{ Стаття 245 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 246. Порядок провадження в справах про
адміністративні правопорушення

Порядок провадження в справах про адміністративні
правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених
розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається
цим Кодексом та іншими законами України.

Порядок провадження в справах про адміністративні
правопорушення в районних, районних у місті, міських чи
міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами
України.

{ Стаття 246 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 247. Обставини, що виключають провадження в справі
про адміністративне правопорушення

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не
може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких
обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного
правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного
правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи
бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або
необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування
адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну
відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне
правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності, постанови
компетентного органу (посадової особи) про накладення
адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про
закриття справи про адміністративне правопорушення, а також
повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по
даному факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в
справі.

{ Стаття 247 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001, N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }

Стаття 248. Розгляд справи про адміністративне
правопорушення на засадах рівності громадян

Розгляд справи про адміністративне правопорушення
здійснюється на засадах рівності перед законом і органом
(посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно
від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших
переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового
стану, місця проживання, мови та інших обставин.

{ Стаття 248 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 249. Відкритий розгляд справи про адміністративне
правопорушення

Справа про адміністративне правопорушення розглядається
відкрито крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони
державної таємниці.

З метою підвищення виховної і запобіжної ролі провадження в
справах про адміністративні правопорушення такі справи можуть
розглядатися безпосередньо в трудових колективах, за місцем
навчання або проживання порушника.

{ Стаття 249 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1703-IV
(
1703-15 ) від 11.05.2004 }

Стаття 250. Прокурорський нагляд за виконанням законів при
провадженні в справах про адміністративні
правопорушення

Прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за
додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в
справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати
провадження в справі про адміністративне правопорушення;
знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій
органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у
розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що
виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність
застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів
впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання,
оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про
адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені
законом дії.

При провадженні у справах про адміністративні правопорушення,
передбачені статтями 172-4 — 172-9 цього Кодексу, участь прокурора
у розгляді справи судом є обов’язковою.

{ Стаття 250 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2857-12
від 15.12.92, N 3207-VI (
3207-17 ) від 07.04.2011, N 5288-VI
(
5288-17 ) від 18.09.2012, N 221-VII ( 221-18 ) від 18.04.2013 }

Стаття 251. Докази

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є
будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом
порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність
адміністративного правопорушення, винність даної особи в його
вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного
вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про
адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,
свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями
технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і
кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки,
відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням
правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки
дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а
також іншими документами.

{ Стаття 251 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1369-12
від 29.07.91, N
1818-12 від 15.11.91; Законом N 586-VI ( 586-17 )
від 24.09.2008 }

Стаття 252. Оцінка доказів

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному
дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом і правосвідомістю.

{ Стаття 252 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 253. Передача матеріалів прокурору, органу досудового
розслідування

Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до
висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення,
він передає матеріали прокурору або органу досудового
розслідування.

{ Стаття 253 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV
(
762-15 ) від 15.05.2003; в редакції Закону N 4652-VI ( 4652-17 )
від 13.04.2012 }

Глава 19
ПРОТОКОЛ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Стаття 254. Складення протоколу про адміністративне
правопорушення

Про вчинення адміністративного правопорушення складається
протокол (
z1116-12 ) уповноваженими на те посадовою особою або
представником громадської організації чи органу громадської
самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його
оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під
розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної
відповідальності.

Протокол ( z1116-12 ) не складається у випадках, передбачених
статтею 258 цього Кодексу.

{ Стаття 254 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001, N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008,
N 721-VII (
721-18 ) від 16.01.2014 — втратив чинність на підставі
Закону N 732-VII (
732-18 ) від 28.01.2014; із змінами, внесеними
згідно із Законом N 767-VII (
767-18 ) від 23.02.2014 }

Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про
адміністративні правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення, що
розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 — 221 цього
Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи:

органів внутрішніх справ (частина перша статті 44, статті
44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, 92, частина перша статті 106-1, стаття
106-2, частини четверта і сьома статті 121, частини третя і
четверта статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і
третя статті 123, стаття 124, частина четверта статті 127, частини
перша і друга статті 127-1, стаття 130, частина третя статті 133,
стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному
транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148,
151, 152, 154, 155, 155-2 — 156-2, 159, 160, 162 — 162-3, 164 —
164-11, 164-15, 164-16, 165-1, 165-2, 166-14 — 166-18, 172-4 —
172-9, 173 — 173-2, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень,
вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської,
селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 — 181-1, 181-3 —
185-2, 185-4 — 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 — 187, 188-28, 189
— 196, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12,
212-13, 212-14, 212-20);

органів державного нагляду у сфері пожежної і техногенної
безпеки (статті 164, 183, 188-16);

органів охорони здоров’я (статті 45, 46, 46-2, стаття 183 —
щодо завідомо неправдивого виклику швидкої медичної допомоги);

{ Абзац пункту 1 частини першої статті 255 виключено на
підставі Закону N 956-V (
956-16 ) від 19.04.2007 }

органів охорони культурної спадщини (статті 92, 188-33);

органів державного енергонагляду (стаття 103-1);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері енергозбереження (статті 98, 101-103, 188-14);

центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному
транспорті (статті 136, 141, 142, 164 — в частині, що стосується
правопорушень у галузі господарської діяльності, пов’язаної з
перевезенням пасажирів і вантажів);

центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та
річковому транспорті (стаття 136);

національної комісії, що здійснює державне регулювання у
сфері зв’язку та інформатизації (статті 144 — 148-5, 164 (у
частині, що стосується порушення порядку провадження господарської
діяльності в галузі зв’язку), 188-7;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства
про захист прав споживачів (статті 42-2, 156, 164-6, 164-7);

фінансових органів (статті 164, 164-1);

підприємств і організацій, у віданні яких є електричні мережі
(статті 99, 103-1);

підприємств і організацій, які експлуатують магістральні
трубопроводи (стаття 138);

органів державної санітарно-епідеміологічної служби (статті
42-1 — 42-3, 188-22);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері ветеринарної медицини, уповноважених підрозділів
ветеринарної міліції (статті 42-1 — 42-3, 107, 188-22);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства
про працю (частина перша статті 41, статті 41-1 — 41-3, 188-1);

лабораторій радіаційного контролю міністерств і відомств
України, організацій споживчої кооперації (стаття 42-2);

державних органів реєстрації актів цивільного стану (стаття
212-1);

органів Антимонопольного комітету України (статті 164-3,
164-14, 166-1 — 166-4);

органів управління кінематографією (стаття 164-6 — в частині
демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення
на право розповсюдження і демонстрування фільмів у кіно- і
відеомережі; стаття 164-7 — в частині порушення умов
розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним
посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів у
кіно- і відеомережі; стаття 164-8 — в частині недотримання квоти
демонстрування національних фільмів при використанні національного
екранного часу в кіно- і відеомережі; стаття 186-7 — у частині
недоставляння або порушення строку доставляння обов’язкового
безоплатного примірника аудіо-, візуальної, аудіовізуальної
продукції);

органів Державної прикордонної служби України (частини друга,
четверта і п’ята статті 85, статті 92, 185-10, 191, 204 — 206-1);

Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі (стаття 164-6 — в частині
демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення
на право розповсюдження і демонстрування фільмів на каналах
мовлення телебачення України; стаття 164-7 — в частині порушення
умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених
державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування
фільмів на каналах мовлення телебачення України; стаття 164-8 — в
частині недотримання квоти демонстрування національних фільмів при
використанні національного екранного часу на каналах мовлення
телебачення України, стаття 212-9 — в частині порушення порядку
ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і
проведення референдуму, порядку участі в інформаційному
забезпеченні виборів з використанням електронних (аудіовізуальних)
засобів масової інформації);

органів Служби безпеки України (стаття 164 (у частині, що
стосується правопорушень у галузі господарської діяльності,
ліцензії на проведення якої видає ця Служба), статті 172-4 —
172-9, 195-5, 212-2 (крім пункту 9 частини першої), 212-5 і
212-6);

органів Державної служби спеціального зв’язку та захисту
інформації України (стаття 164 (у частині, що стосується
правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на
проведення якої видає ця Служба), пункт 9 частини першої статті
212-2 та стаття 188-31);

органів доходів і зборів (статті 51-2, 155-1, 162-1, 162-2,
163-1 — 163-4, 163-12, 164, 164-5, 164-16,
166-16, 166-17, 172-4 —
172-9, 177-2);

органів рибоохорони (частини четверта і п’ята статті 85,
статті 85-1, 88-1, 90, стаття 164 — в частині порушення порядку
провадження господарської діяльності, пов’язаної з добуванням і
використанням риби та інших водних живих ресурсів);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері лісового господарства (частини друга і п’ята
статті 85, статті 85-1, 88-1, 90);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері
охорони навколишнього природного середовища, раціонального
використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частини
друга, четверта та п’ята статті 85, статті 85-1, 88, 88-1, 88-2,
90, 91, 164 — в частині порушення порядку провадження
господарської діяльності, пов’язаної з раціональним використанням,
відтворенням та охороною природних ресурсів (земля, надра,
поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ,
природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та
виключної (морської) економічної зони України, добування і
використання риби та інших водних живих ресурсів), поводження з
відходами (крім поводження з радіоактивними відходами),
небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами;

центрального органу виконавчої влади з питань цивільної
авіації (частина друга статті 112, частина третя статті 133);

органів, що здійснюють контроль за видобутком дорогоцінних
металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння
органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (частина
перша статті 189-1);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері державного нагляду (контролю) за племінною
справою у тваринництві (стаття 107-1);

{ Абзац тридцять третій пункту 1 частини першої статті 255
виключено на підставі Закону N 4220-VI (
4220-17 ) від
22.12.2011 }

Національного банку України (статті 163-12, стаття 166-8 (у
частині, що стосується правопорушень у галузі банківської
діяльності та банківських операцій);

органів державного фінансового контролю (статті 163-12,
164-12,
164-14);

Рахункової палати (статті 164-12, 164-14, 188-19);

органів управління архівною справою і діловодством (стаття
92-1, стаття 186-7 — у частині недоставляння або порушення строку
доставляння обов’язкового безоплатного примірника аудіо-,
візуальної, аудіовізуальної продукції);

служби державної охорони природно-заповідного фонду України
(частини друга, четверта і п’ята статті 85, статті 90, 91);

{ Абзац «Державної інспекції цивільного захисту та
техногенної безпеки (стаття
188-16)» виключено на підставі Закону
N 5459-VI (
5459-17 ) від 16.10.2012 }

органів управління Військової служби правопорядку у Збройних
Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями,
військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів,
а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними
службових обов’язків — стаття 44, частини друга і третя статті
123, статті 172-4 — 172-9, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і
185-7);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері державного експортного контролю (статті
188-17,
212-4);

{ Абзац пункту 1 частини першої статті 255 виключено на
підставі Закону N 2258-VI (
2258-17 ) від 18.05.2010 }

{ Абзац пункту 1 частини першої статті 255 виключено на
підставі Закону N 2258-VI (
2258-17 ) від 18.05.2010 }

органів виконавчої влади, що проводять реєстрацію
друкованого засобу масової інформації (стаття 186-6);

секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини (статті 188-39, 188-40);

відділу контролю Апарату Верховної Ради України (стаття
188-19);

{ Абзац пункту 1 частини першої статті 255 виключено на
підставі Закону N 424-V (
424-16 ) від 01.12.2006 }

підприємств і організацій, у віданні яких є об’єкти
електроенергетики (стаття 185-12);

центрального органу виконавчої влади з питань ліцензування,
державної регуляторної політики та дозвільної системи у сфері
господарської діяльності (частини перша, друга, дев’ята та десята
статті 166-6, статті 166-10 — 166-12, 188-38);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері страхового фонду документації (стаття 188-25);

органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів
(стаття 188);

суб’єктів державного фінансового моніторингу (статті 166-9,
188-34);

адміністрацій історико-культурних заповідників,
історико-культурних заповідних територій (стаття 92);

Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
(статті 163-7, 163-12);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі
(стаття 188-27);

міських рад міст обласного або республіканського Автономної
Республіки Крим значення (їх виконавчих органів), районних і
районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій —
державні адміністратори (частина друга статті 166-10 — в частині
порушення місцевим дозвільним органом строків прийняття рішення
про видачу документа дозвільного характеру);

центрального органу виконавчої влади із забезпечення
реалізації державної правової політики та його територіальних
органів (стаття 188-41);

національної комісії, що здійснює державне регулювання у
сфері ринків фінансових послуг (стаття 166-8 (у частині, що
стосується правопорушень у галузі діяльності з надання фінансових
послуг, ліцензії (дозволи) на проведення якої видає цей орган);

органів виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології
та сертифікації (стаття 171-2);

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади з питань реалізації державної політики у сфері телебачення і
радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах (стаття 186-7 —
у частині недоставляння або порушення строку доставляння
обов’язкового безоплатного примірника видань, стаття 212-9 — в
частині порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації
під час підготовки і проведення референдуму, порядку участі в
інформаційному забезпеченні виборів з використанням друкованих
засобів масової інформації та інформаційних агентств);

{ Абзац пункту 1 частини першої статті 255 виключено на
підставі Закону N 383-VII (
383-18 ) від 03.07.2013 }

органів залізничного транспорту (частини друга і третя статті
123);

{ Абзац пункту 1 частини першої статті 255 виключено на
підставі Закону N 5411-VI (
5411-17 ) від 02.10.2012 }

2) посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами
сільських, селищних, міських рад (статті 103-1, 103-2, 104,
частина перша статті 106-1, статті 106-2, 149 — 152, 154, 155,
155-2, 156, 156-1, 156-2, 159 — 160, стаття 175-1 (за порушення,
вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської,
селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5;

2-1) посадові особи, уповноважені на те виконавчими
комітетами селищних, міських рад або місцевими державними
адміністраціями (частини третя — п’ята статті 96-1);

 

2-2) голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої
комісії, комісії з референдуму (статті 212-7, 212-9, 212-11 —
212-20 );

2-3) кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі
(статті 212-16 — 212-18, 212-20)»;

2-4) посадові особи, уповноважені на те обласними, Київською
та Севастопольською міськими державними адміністраціями
(стаття 149-1);

3) власник підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган (статті 51, 179);

{ Пункт 4 частини першої статті 255 виключено на підставі
Кодексу N 3393-VI ( 3393-17 ) від 19.05.2011 }

5) працівники, які здійснюють охорону підприємств, установ,
організацій (стаття 179);

6) державні виконавці (стаття 188-13);

7) секретар судового засідання, секретар суду (стаття 185-5,
частина перша статті 185-6);

{ Пункт 7-1 частини першої статті 255 виключено на підставі
Закону N 721-VII ( 721-18 ) від 16.01.2014 — втратив чинність на
підставі Закону N 732-VII ( 732-18 ) від 28.01.2014 }

7-1) судовий розпорядник (стаття 185-3);
{ До частини першої статті 255 включено пункт 7-1 згідно із
Законом N 767-VII ( 767-18 ) від 23.02.2014 }

8) слідчий, прокурор (частина четверта статті 184, стаття
185-4, частина друга статті 185-6, статті 185-8, 185-11);

9) представники громадських організацій або органів
громадської самодіяльності:

член громадського формування з охорони громадського порядку і
державного кордону (статті 92, 148, 152, 154, 160, 175-1, 179,
185-7, 186-2, 186-4);

громадський інспектор Українського товариства охорони
пам’яток історії та культури (стаття 92);

{ Абзац пункту 9 частини першої статті 255 виключено на
підставі Закону N 2558-VI ( 2558-17 ) від 23.09.2010 }

9-1) голова ради адвокатів Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член
ради адвокатів (стаття 2123 — у частині, що стосується порушення
права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру
та адвокатську діяльність»)( 5076-17 );

10) державні інспектори з питань інтелектуальної власності
(статті 51-2, 164-9, 164-13, стаття 186-7 — у частині
недоставляння або порушення строку доставляння обов’язкового
безоплатного примірника патентних документів);

11) прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників
прокуратури (частина третя статті 127-1, статті 172-4 — 172-9,
188-32, 188-35, 212-3 (крім порушень права на інформацію
відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську
діяльність») ( 5076-17 );

12) державні інспектори сільського господарства (стаття
51-2).

У справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких
віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 — 244-19
цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати
уповноважені на те посадові особи цих органів. Крім того,
протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати:

1) посадові особи органів, що здійснюють контроль за
використанням нафтопродуктів у промисловості та сільському
господарстві (стаття 161);

2) член громадського формування з охорони громадського
порядку і державного кордону (стаття 202);

3) інспектор з безпеки на морському та річковому транспорті
(частини перша, третя, четверта і п’ята статті 116, частина друга
статті 116-1, частина третя статті 116-2, частина перша статті
117, стаття 118, частина третя статті 129, частини третя і
четверта статті 130);

4) громадський лісовий інспектор (статті 63, 64-70, 73, 76,
77);

{ Пункт 5 частини другої статті 255 виключено на підставі
Закону N 2558-VI ( 2558-17 ) від 23.09.2010 }

{ Пункт 6 частини другої статті 255 виключено на підставі
Закону N 2558-VI ( 2558-17 ) від 23.09.2010 }

7) громадський інспектор з охорони довкілля (статті 48, 63 —
70, 73, 76 — 77-1, 78, 82, частини перша і третя статті 85, стаття
89 (щодо диких тварин), статті 91-4, 153);

7-1) громадський інспектор сільського господарства (статті
52 — 53-1, 53-3, 53-4);

{ Пункт 8 частини другої статті 255 виключено на підставі
Закону N 2558-VI ( 2558-17 ) від 23.09.2010 }

9) посадові особи органів залізничного транспорту (частина
перша статті 123);

10) працівники відомчої, сільської пожежної охорони та члени
добровільних пожежних дружин (команд), протипожежних об’єднань
громадян (статті 120, 175, 188-8);

11) посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього
руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про
правопорушення, вчинені військовослужбовцями,
військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів,
— частина четверта статті 122, стаття 122-2, частина третя статті
123, стаття 124, частини перша і друга статті 130, а також про всі
порушення правил дорожнього руху, вчинені особами (крім
військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів під час
проходження зборів), які керують транспортними засобами Збройних
Сил України та інших військових формувань);

{ Пункт 12 частини другої статті 255 виключено на підставі
Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }

{ Пункт 13 частини другої статті 255 виключено на підставі
Закону N 2787-III ( 2787-14 ) від 15.11.2001 }

{ Пункт 14 частини другої статті 255 виключено на підставі
Закону N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }
{ Зміни до пункту 14 частини другої статті 255 див. в Законі
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

{ Пункт 15 частини другої статті 255 виключено на підставі
Закону N 548-IV ( 548-15 ) від 20.02.2003 }

16) посадові особи органів Державної прикордонної служби
України (статті 121-1, 195);

17) державні інспектори сільського господарства (стаття
104-1);

18) посадові особи національної комісії, що здійснює державне
регулювання у сфері комунальних послуг.

У випадках, прямо передбачених законом, протоколи про
адміністративні правопорушення можуть складати також посадові
особи інших органів державної влади, органів місцевого
самоврядування і представники органів самоорганізації населення.
{ Стаття 255 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 316-11
від 29.05.85, N 2010-11 від 03.04.86, N 2444-11 від 27.06.86,
N 3282-11 від 19.12.86, N 3690-11 від 12.03.87, N 4134-11 від
12.06.87, N 4135-11 від 12.06.87, N 4452-11 від 21.08.87,
N 4982-11 від 25.11.87, N 6347-11 від 03.08.88, N 7445-11 від
27.04.89, N 7545-11 від 19.05.89, N 8411-11 від 23.11.89,
N 8710-11 від 19.01.90, N 8711-11 від 19.01.90, N 9082-11 від
20.04.90, N 9166-11 від 04.05.90, N 9280-11 від 14.05.90, N 647-12
від 18.01.91, N 661-12 від 28.01.91, N 1369-12 від 29.07.91,
N 1413-12 від 09.08.91, N 1818-12 від 15.11.91; Законами N 1255-12
від 25.06.91, N 2354-12 від 15.05.92, N 2547-12 від 07.07.92,
N 2704-12 від 16.10.92, N 2857-12 від 15.12.92, N 2977-12 від
03.02.93, N 2992-12 від 04.02.93, N 3039-12 від 03.03.93,
N 3134-12 від 22.04.93, N 3176-12 від 04.05.93, N 3350-12 від
30.06.93, N 3582-12 від 11.11.93, N 3683-12 від 15.12.93,
N 3785-12 від 23.12.93, N 3888-12 від 23.12.94, N 3890-12 від
28.01.94, N 4040-12 від 25.02.94, N 4044-12 від 25.02.94,
N 155/94-ВР від 29.07.94, N 179/94-ВР від 22.09.94, N 209/94-ВР
від 14.10.94, N 244/94-ВР від 15.11.94, N 8/95-ВР від 19.01.95,
N 64/95-ВР від 15.02.95, N 75/95-ВР від 28.02.95, N 79/95-ВР від
01.03.95, N 123/95-ВР від 05.04.95, N 296/95-ВР від 11.07.95,
N 81/96-ВР від 06.03.96, N 323/96-ВР від 12.07.96, N 386/96-ВР від
01.10.96, N 489/96-ВР від 13.11.96, N 497/96-ВР від 14.11.96,
N 23/97-ВР від 23.01.97, N 308/97-ВР від 04.06.97, N 651/97-ВР від
19.11.97, N 666/97-ВР від 21.11.97, N 210/98-ВР від 24.03.98,
N 352-XIV ( 352-14 ) від 23.12.98, N 444-XIV ( 444-14 ) від
18.02.99, N 557-XIV ( 557-14 ) від 24.03.99, N 812-XIV ( 812-14 )
від 02.07.99, 998-XIV ( 998-14 ) від 16.07.99, N 1080-XIV
( 1080-14 ) від 21.09.99, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000,
N 1580-III ( 1580-14 ) від 23.03.2000, N 1685-III ( 1685-14 ) від
20.04.2000, N 1744-III ( 1744-14 ) від 18.05.2000, N 1986-III
( 1986-14 ) від 21.09.2000, N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000,
N 2247-III ( 2247-14 ) від 18.01.2001, в редакції Закону
N 2342-III ( 2342-14 ) від 05.04.2001, із змінами, внесеними
згідно із Законами N 2350-III ( 2350-14 ) від 05.04.2001,
N 2359-III ( 2359-14 ) від 05.04.2001, N 2360-III ( 2360-14 ) від
05.04.2001, N 2362-III ( 2362-14 ) від 05.04.2001, N 2550-III
( 2550-14 ) від 21.06.2001, N 2703-III ( 2703-14 ) від 20.09.2001,
N 2747-III ( 2747-14 ) від 04.10.2001, N 2787-III ( 2787-14 ) від
15.11.2001, N 2888-III ( 2888-14 ) від 13.12.2001, N 2953-III
( 2953-14 ) від 17.01.2002, N 3048-III ( 3048-14 ) від
07.02.2002, N 394-IV ( 394-15 ) від 26.12.2002, N 249-IV
( 249-15 ) від 28.11.2002 — набирає чинності 11.06.2003 року,
N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003, N 548-IV ( 548-15 ) від
20.02.2003, N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003 — набуває чинності
01.08.2003 року, N 666-IV ( 666-15 ) від 03.04.2003, N 676-IV
( 676-15 ) від 03.04.2003, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003,
N 749-IV ( 749-15 ) від 15.05.2003, N 759-IV ( 759-15 ) від
15.05.2003, N 1107-IV ( 1107-15 ) від 10.07.2003, N 1128-IV
( 1128-15 ) від 11.07.2003, N 1284-IV ( 1284-15 ) від 18.11.2003,
N 1299-IV ( 1299-15 ) від 20.11.2003, N 1410-IV ( 1410-15 ) від
03.01.2004, N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004, N 1805-IV
( 1805-15 ) від 17.06.2004, N 2188-IV ( 2188-15 ) від 18.11.2004,
N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005, N 2600-IV ( 2600-15 ) від
31.05.2005, N 2598-IV ( 2598-15 ) від 31.05.2005, N 2635-IV
( 2635-15 ) від 02.06.2005, N 2806-IV ( 2806-15 ) від 06.09.2005
N 2899-IV ( 2899-15 ) від 22.09.2005, N 3078-IV ( 3078-15 ) від
15.11.2005, N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, N 3349-IV
( 3349-15 ) від 17.01.2006, N 3475-IV ( 3475-15 ) від 23.02.2006,
N 3504-IV ( 3504-15 ) від 23.02.2006, N 424-V ( 424-16 ) від
01.12.2006, N 577-V ( 577-16 ) від 11.01.2007, N 622-V ( 622-16 )
від 08.02.2007, N 695-V ( 695-16 ) від 22.02.2007, N 956-V
( 956-16 ) від 19.04.2007, N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007,
N 271-VI ( 271-17 ) від 15.04.2008, N 586-VI ( 586-17 ) від
24.09.2008, N 801-VI ( 801-17 ) від 25.12.2008, N 885-VI
( 885-17 ) від 15.01.2009, N 1180-VI ( 1180-17 ) від 19.03.2009,
N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, N 1386-VI ( 1386-17 ) від
21.05.2009, N 1508-VI ( 1508-17 ) від 11.06.2009, N 1825-VI
( 1825-17 ) від 21.01.2010, N 1827-VI ( 1827-17 ) від 21.01.2010,
N 2181-VI ( 2181-17 ) від 13.05.2010, N 2258-VI ( 2258-17 ) від
18.05.2010, N 2299-VI ( 2299-17 ) від 01.06.2010, N 2374-VI
( 2374-17 ) від 29.06.2010, N 2430-VI ( 2430-17 ) від 06.07.2010,
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, N 2479-VI ( 2479-17 ) від
09.07.2010, N 2511-VI ( 2511-17 ) від 09.09.2010, N 2518-VI
( 2518-17 ) від 09.09.2010, N 2558-VI ( 2558-17 ) від 23.09.2010,
N 2677-VI ( 2677-17 ) від 04.11.2010, N 2735-VI ( 2735-17 ) від
02.12.2010, N 2808-VI ( 2808-17 ) від 21.12.2010, N 2947-VI
( 2947-17 ) від 13.01.2011, N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011,
N 3161-VI ( 3161-17 ) від 17.03.2011, N 3163-VI ( 3163-17 ) від
17.03.2011, N 3207-VI ( 3207-17 ) від 07.04.2011, N 3261-VI
( 3261-17 ) від 21.04.2011, N 3384-VI ( 3384-17 ) від 19.05.2011,
Кодексом N 3393-VI ( 3393-17 ) від 19.05.2011, Законами N 3454-VI
( 3454-17 ) від 02.06.2011, N 3521-VI ( 3521-17 ) від 16.06.2011,
N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011, N 3610-VI ( 3610-17 ) від
07.07.2011, N 3720-VI ( 3720-17 ) від 08.09.2011, N 4025-VI
( 4025-17 ) від 15.11.2011, N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011,
N 4319-VІ ( 4319-17 ) від 12.01.2012, N 4444-VI ( 4444-17 ) від
23.02.2012, N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012, N 4652-VI
( 4652-17 ) від 13.04.2012, N 4950-VI ( 4950-17 ) від 07.06.2012,
N 5076-VI ( 5076-17 ) від 05.07.2012, N 5284-VI ( 5284-17 ) від
18.09.2012, N 5411-VI ( 5411-17 ) від 02.10.2012, N 5456-VI
( 5456-17 ) від 16.10.2012, N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012,
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012, N 5461-VI ( 5461-17 ) від
16.10.2012, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012, N 5463-VI
( 5463-17 ) від 16.10.2012, N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012,
N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012, N 5518-VI ( 5518-17 ) від
06.12.2012, N 221-VII ( 221-18 ) від 18.04.2013, N 383-VII
( 383-18 ) від 03.07.2013, N 709-VII ( 709-18 ) від 21.11.2013,
N 721-VII ( 721-18 ) від 16.01.2014 — втратив чинність на підставі
Закону N 732-VII ( 732-18 ) від 28.01.2014; із змінами, внесеними
згідно із Законом N 767-VII ( 767-18 ) від 23.02.2014 }

Стаття 256. Зміст протоколу про адміністративне
правопорушення

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються:
дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові
особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається
до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце,
час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний
акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші
відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням
заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в
протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка
притягається до адміністративної відповідальності; при наявності
свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими
особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис

про це. Особа, яка притягається до адміністративної
відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо
змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти
мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до
адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і
обов’язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться
відмітка у протоколі.
{ Стаття 256 із змінами, внесеними згідно із Законом N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008, N 721-VII ( 721-18 ) від 16.01.2014 —
втратив чинність на підставі Закону N 732-VII ( 732-18 ) від
28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом N 767-VII
( 767-18 ) від 23.02.2014 }

Стаття 257. Надіслання протоколу

Протокол надсилається органу (посадовій особі),
уповноваженому розглядати справу про адміністративне
правопорушення.

Протокол про вчинення адміністративного корупційного
правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з
моменту його складення надсилається до місцевого загального суду
за місцем вчинення корупційного правопорушення.

У разі вчинення корупційного правопорушення службовою особою,
яка працює в апараті суду, протокол разом з іншими матеріалами
надсилаються до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

Особа, яка склала протокол про вчинення адміністративного
корупційного правопорушення, одночасно з надісланням його до суду
надсилає прокурору, органу державної влади, органу місцевого
самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації,
де працює особа, яка притягається до відповідальності,
повідомлення про складення протоколу із зазначенням характеру
вчиненого правопорушення та норми закону, яку порушено.
{ Стаття 257 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1508-VI
( 1508-17 ) від 11.06.2009, N 2808-VI ( 2808-17 ) від 21.12.2010;
в редакції Закону N 3207-VI ( 3207-17 ) від 07.04.2011 }

Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне
правопорушення не складається

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних
правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою
статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою
статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення
правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною
третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і
п’ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою
і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у
вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями
118, 119, статтями 134, 135, 185-3 цього Кодексу, якщо особа не
оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї
накладається.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно
до закону штраф накладається і стягується, а попередження
оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті,
уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення
правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне
правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне
правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне
стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа
зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення
відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків
притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення
адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3
цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про
адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення
складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка
притягається до адміністративної відповідальності.

{ Положення частини шостої статті 258 втратили чинність, як
такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного
Суду N 23-рп/2010 ( v023p710-10 ) від 22.12.2010 }
У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері
забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою
працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що
мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і
кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне
правопорушення не складається, а постанова у справі про
адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови
у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів,
зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі
спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і
кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки,
відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до
адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня
винесення такої постанови.
{ Стаття 258 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2010-11
від 03.04.86, N 3282-11 від 19.12.86, N 7542-11 від 19.05.89,
N 1369-12 від 29.07.91, N 1818-12 від 15.11.91; Законами
N 3785-12 від 23.12.93, N 81/96-ВР від 06.03.96, N 55/97-ВР від
07.02.97, N 2029-III ( 2029-14 ) від 05.10.2000, N 2342-III
( 2342-14 ) від 05.04.2001, N 2350-III ( 2350-14 ) від
05.04.2001, N 1122-IV ( 1122-15 ) від 11.07.2003, N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008, N 1827-VI ( 1827-17 ) від 21.01.2010,
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, N 3532-VI ( 3532-17 ) від
16.06.2011, N 721-VII ( 721-18 ) від 16.01.2014 — втратив чинність
на підставі Закону N 732-VII ( 732-18 ) від 28.01.2014; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 767-VII ( 767-18 ) від
23.02.2014 }

Стаття 259. Доставлення порушника

З метою складення протоколу про адміністративне
правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення
правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, порушника
може бути доставлено в міліцію, в підрозділ Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України чи до органу Державної
прикордонної служби України, штабу громадського формування з
охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського
пункту з охорони громадського порядку працівником міліції,
посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах
України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної
служби України або членом громадського формування з охорони
громадського порядку і державного кордону, а при порушенні
законодавства про державну таємницю — до органів Служби безпеки
України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових
співробітників розвідувального органу України при виконанні ним
своїх службових обов’язків здійснюється тільки у присутності
офіційного представника цього органу.
При вчиненні порушень правил користування засобами
транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил
спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті,
правил пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних і
санітарно-протиепідемічних правил на транспорті порушника може
бути доставлено уповноваженою на те особою в міліцію, якщо у нього
немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б
могли повідомити необхідні дані про нього.
При вчиненні лісопорушень, порушень правил полювання, правил
рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень
законодавства про охорону і використання тваринного світу, якщо
особу порушника не може бути встановлено на місці порушення,
працівники державної лісової охорони, а в лісах колективних
сільськогосподарських підприємств — працівники лісової охорони
зазначених підприємств, уповноважені на те посадові особи органів,
які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання,
органів рибоохорони, посадові особи інших органів, які здійснюють
державний контроль за охороною і використанням тваринного світу,
працівники служб охорони територій та об’єктів
природно-заповідного фонду, а також працівники міліції можуть
доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, у міліцію чи в
приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради.
Доставлення порушника може провадитись також членами громадських
формувань з охорони громадського порядку і державного кордону,
громадськими інспекторами охорони природи, громадськими
мисливськими інспекторами, громадськими інспекторами органів
рибоохорони та громадськими лісовими інспекторами.
У разі вчинення порушень вимог законодавства про охорону
культурної спадщини, якщо особу порушника неможливо встановити на
місці вчинення порушення, уповноважені посадові особи органів
охорони культурної спадщини, адміністрацій історико-культурних
заповідників та історико-культурних заповідних територій можуть
доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, до міліції чи до
приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради
для встановлення особи порушника та складення протоколу про
адміністративне правопорушення.
У разі вчинення порушень земельного законодавства, якщо
особу порушника неможливо встановити на місці вчинення порушення,
державні інспектори у сфері державного контролю за використанням
та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про
охорону земель можуть доставляти осіб, які вчинили ці
правопорушення, до міліції чи до приміщення виконавчого органу
сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника
та складення протоколу про адміністративне правопорушення.
При вчиненні правопорушень, зв’язаних з посяганням на
охоронювані об’єкти, інше майно, порушника може бути доставлено
працівниками воєнізованої охорони у службове приміщення
воєнізованої охорони або в міліцію для припинення правопорушень,
встановлення особи порушника і складення протоколу про
правопорушення.
При вчиненні правопорушень, пов’язаних із незаконним
зберіганням спеціальних технічних засобів негласного отримання
інформації, порушника може бути доставлено до органів Служби
безпеки України її працівником для встановлення особи порушника і
складення протоколу про правопорушення.
Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий
строк.
Перебування доставленої особи у штабі громадського формування
з охорони громадського порядку і державного кордону чи
громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні
виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш
як одну годину, якщо не встановлено інше.
У разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов’язаними
та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками
Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків
правопорушень та в разі наявності обставин, зазначених у частині
першій цієї статті, доставлення порушника уповноваженими на те
посадовими особами здійснюється у підрозділи Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України.
{ Стаття 259 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2010-12
від 03.04.86, Законами N 2342-III ( 2342-14 ) від 05.04.2001,
N 3048-III ( 3048-14 ) від 07.02.2002, N 662-IV ( 662-15 ) від
03.04.2003 — набуває чинності 01.08.2003 року, N 743-IV ( 743-15 )
від 15.05.2003, N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004, N 271-VI
( 271-17 ) від 15.04.2008, N 2339-VI ( 2339-17 ) від 15.06.2010,
N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010, N 3161-VI ( 3161-17 ) від
17.03.2011 }

Глава 20
ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ
ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

{ Назва глави 20 в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від
24.09.2008 }

Стаття 260. Заходи забезпечення провадження в справах про
адміністративні правопорушення

У випадках, прямо передбачених законами України, з метою
припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші
заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про
адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його
на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є
обов’язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду
справ та виконання постанов по справах про адміністративні
правопорушення допускаються адміністративне затримання особи,
особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у
тому числі посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний
засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення
водіїв від керування транспортними засобами, річковими і
маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи
іншого сп’яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських
препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок адміністративного затримання, особистого огляду,
огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі
посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб,
тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв
від керування транспортними засобами, річковими і маломірними
суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого
сп’яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що
знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією
статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним
застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про
адміністративні правопорушення, проводиться в порядку,
встановленому законом.
{ Стаття 260 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2342-III
( 2342-14 ) від 05.04.2001, N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008,
N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011 }

Стаття 261. Адміністративне затримання

Про адміністративне затримання складається протокол, в якому
зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я
та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу
затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується
посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі
відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться
запис про це.
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення
адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її
родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства,
установи, організації або уповноважений ним орган.
{ Стаття 261 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
( 2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 262. Органи (посадові особи), правомочні
здійснювати адміністративне затримання

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне
правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими
особами), уповноваженими на те законами України.

Адміністративне затримання провадиться:

1) органами внутрішніх справ — при вчиненні дрібного
хуліганства, вчиненні насильства в сім’ї, порушення порядку
організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і
демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної
непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції,
члена громадського формування з охорони громадського порядку і
державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх,
публічних закликів до невиконання вимог працівника міліції, при
прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до
інформації в автоматизованих системах, порушення правил про
валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або
психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших
предметів, дрібної спекуляції, торгівлі з рук у невстановлених
місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи
появі у громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську
гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати,
що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього
руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та
інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного
світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без
громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію
України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами
України;

2) органами прикордонної служби — у разі незаконного
перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону
України, порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію
України та виїзду з неї, порушення прикордонного режиму, режиму в
пунктах пропуску через державний кордон України або режимних
правил у контрольних пунктах в’їзду — виїзду, вчинення злісної
непокори законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи
працівника Державної прикордонної служби України або члена
громадського формування з охорони громадського порядку і
державного кордону, порушення правил використання об’єктів
тваринного світу в межах прикордонної смуги та контрольованого
прикордонного району, у територіальному морі, внутрішніх водах та
виключній (морській) економічній зоні України, порушення правил
перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і
транзитного проїзду через територію України;
3) старшою у місці розташування охоронюваного об’єкта
посадовою особою воєнізованої охорони — при вчиненні
правопорушень, зв’язаних з посяганням на охоронювані об’єкти,
інше;

4) посадовими особами Військової служби правопорядку у
Збройних Силах України — у разі вчинення військовослужбовцями,
військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів,
а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними
службових обов’язків дрібного хуліганства, злісної непокори
законному розпорядженню чи вимозі посадової особи Військової
служби правопорядку у Збройних Силах України, публічних закликів
до невиконання вимог цієї особи, порушення правил зберігання,
носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної
зброї і бойових припасів, дрібного викрадення чужого майна, у разі
розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних,
слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях, появи у
громадських місцях у п’яному вигляді, порушення правил обігу
наркотичних засобів або психотропних речовин, а також у разі
порушення правил дорожнього руху водіями чи іншими особами, які
керують військовими транспортними засобами;

5) органами Служби безпеки України — при порушенні
законодавства про державну таємницю або здійсненні незаконного
доступу до інформації в автоматизованих системах, зберіганні
спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації;

6) посадовими особами органів і установ виконання покарань та
слідчих ізоляторів — у разі вчинення прихованої від огляду
передачі або спроби передачі будь-яким способом особам, яких
тримають у слідчих ізоляторах і установах виконання покарань,
алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають
одурманювання, а також інших заборонених для передачі предметів;

7) посадовими особами, уповноваженими на те центральним
органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах
міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії
нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації
фізичних осіб, — при порушенні законодавства про перебування в
Україні іноземців та осіб без громадянства і транзитний проїзд
через територію України.
{ Стаття 262 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 316-11
від 29.05.85, N 2010-11 від 03.04.86, N 4134-11 від 12.06.87,
N 6347-11 від 03.08.88, N 7445-11 від 27.04.89, N 8918-11 від
07.03.90, N 9082-11 від 20.04.90, N 9166-11 від 04.05.90, N 647-12
від 18.01.91; Законами N 64/95-ВР від 15.02.95, N 557-XIV
( 557-14 ) від 24.03.99, N 812-XIV ( 812-14 ) від 02.07.99,
N 2342-III ( 2342-14 ) від 05.04.2001, N 662-IV ( 662-15 ) від
03.04.2003 — набуває чинності 01.08.2003 року, N 743-IV ( 743-15 )
від 15.05.2003, N 1299-IV ( 1299-15 ) від 20.11.2003, N 1703-IV
( 1703-15 ) від 11.05.2004, N 1723-IV ( 1723-15 ) від 18.05.2004,
N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008, N 1254-VI ( 1254-17 ) від
14.04.2009, N 2339-VI ( 2339-17 ) від 15.06.2010, N 3161-VI
( 3161-17 ) від 17.03.2011, N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012,
N 1207-VII ( 1207-18 ) від 15.04.2014 }

Стаття 263. Строки адміністративного затримання

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне
правопорушення, може тривати не більш як три години.

Осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно
перетнути державний кордон України, порушили порядок в’їзду на
тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, порушили
прикордонний режим, режим в пунктах пропуску через державний
кордон України або режимні правила у контрольних пунктах в’їзду —
виїзду, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі
військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби
України або члена громадського формування з охорони громадського
порядку і державного кордону, а також іноземців та осіб без
громадянства, які порушили правила перебування в Україні або
транзитного проїзду через територію України, може бути затримано
на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних
випадках для встановлення особи і з’ясування обставин
правопорушення — до трьох діб з повідомленням про це письмово
прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і
психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин
для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення
особи, проведення медичного огляду, з’ясування обставин придбання
вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх
дослідження — до трьох діб з повідомленням про це письмово
прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.
{ Стаття 263 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6347-11
від 03.08.88, N 8918-11 від 07.03.90, N 9166-11 від 04.05.90,
N 647-12 від 18.01.91; Законами N 64/95-ВР від 15.02.95, N 812-XIV
( 812-14 ) від 02.07.99, N 2342-III ( 2342-14 ) від 05.04.2001,
N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003 — набуває чинності 01.08.2003
року, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, N 1299-IV ( 1299-15 )
від 20.11.2003, N 1723-IV ( 1723-15 ) від 18.05.2004, N 599-VI
( 599-17 ) від 25.09.2008; в редакції Закону N 4652-VI ( 4652-17 )
від 13.04.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1207-VII
( 1207-18 ) від 15.04.2014 }

Стаття 264. Особистий огляд і огляд речей

Особистий огляд може провадитись уповноваженими на те
посадовими особами Служби безпеки України, органів внутрішніх
справ, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів,
Військової служби правопорядку у Збройних Силах України,
воєнізованої охорони, цивільної авіації, митниці і органів
прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та
еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній)
міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, а у випадках,
прямо передбачених законами України, також і інших органів.

Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою
однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж
статі.

Огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовим
особами Служби безпеки України, органів внутрішніх справ, органів
і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової
служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої
охорони, цивільної авіації, митниці, органів прикордонної
служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі
протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства,
реєстрації фізичних осіб, природоохоронних органів, державними
інспекторами з питань інтелектуальної власності, органів
лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний
нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо
передбачених законами України, також і інших органів. При вчиненні
порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу
уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють
державний нагляд за додержанням правил полювання, органів
рибоохорони, а також працівники міліції, військовослужбовці та
працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити
в установленому порядку огляд транспортних засобів.

Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову
риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів
здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності
(володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі,
предмети може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час
відсутності власника (володільця).

Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про
це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне
правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.
Особистий огляд, огляд речей у митницях провадиться в
порядку, встановленому Митним кодексом України.
{ Стаття 264 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2010-11
від 03.04.86; Законами N 3176-12 від 04.05.93, N 2342-III
( 2342-14 ) від 05.04.2001, N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003 —
набуває чинності 01.08.2003 року, N 743-IV ( 743-15 ) від
15.05.2003, N 1098-IV ( 1098-15 ) від 10.07.2003, N 1703-IV
( 1703-15 ) від 11.05.2004, N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009,
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 265. Вилучення речей і документів

Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом
правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або
огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у
статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені
речі і документи зберігаються до розгляду справи про
адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України за погодженням із Державною судовою
адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від
результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують,
або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному
вилученні речей — реалізують. Вилучені орден, медаль, нагрудний
знак до почесного звання СРСР, почесного звання Української РСР,
Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української
РСР, почесного звання України, відзнаки Президента України,
нагородна зброя, після розгляду справи підлягають поверненню їх
законному володільцеві, а якщо він невідомий, надсилаються
відповідно до Адміністрації Президента України. Вилучені самогон
та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх
вироблення після розгляду справи підлягають знищенню працівниками
міліції.

{ Частину другу статті 265 виключено на підставі Закону
N 2342-III ( 2342-14 )від 05.04.2001 }

Про вилучення речей і документів складається протокол або
робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне
правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

При вчиненні порушень, передбачених статтями 174, 190 — 195-4
( 80731-10 ) цього Кодексу, працівник міліції, а при вчиненні
правопорушень, передбачених статтями 191, 195 цього Кодексу, також
посадова особа прикордонної служби має право вилучити нагородну,
вогнепальну мисливську, пневматичну зброю калібру понад 4,5
міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду та
холодну зброю, бойові припаси і спеціальні засоби самооборони.
Працівник міліції, посадова особа прикордонної служби має право
провести особистий огляд і огляд речей порушника в порядку,
встановленому статтею 264 цього Кодексу. До особи, яка вчинила
правопорушення під час виконання службових обов’язків, вилучення
зброї, особистий огляд і огляд речей застосовуються лише у
невідкладних випадках.

{ Частину п’яту статті 265 виключено на підставі Закону
N 2350-III ( 2350-14 ) від 05.04.2001 }

{ Частину шосту статті 265 виключено на підставі Закону
N 2350-III ( 2350-14 ) від 05.04.2001 }

{ Частину статті 265 виключено на підставі Закону N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008 }

{ Стаття 265 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2010-11
від 03.04.86, N 4135-11 від 12.06.87, N 7542-11 від 19.05.89, N
1369-12 від 29.07.91, N 1818-12 від 15.11.91; Законами N 3785-12
від 23.12.93, N 148/96-ВР від 25.04.96, N 323/96-ВР від 12.07.96,
N 1685-III ( 1685-14 ) від 20.04.2000, N 2342-III ( 2342-14 ) від
05.04.2001, N 2350-III ( 2350-14 ) від 05.04.2001, N 662-IV
( 662-15 ) від 03.04.2003 — набуває чинності 01.08.2003 року,
N 1299-IV ( 1299-15 ) від 20.11.2003, N 4025-VI ( 4025-17 ) від
15.11.2011, N 5289-VI ( 5289-17 ) від 18.09.2012 }

Стаття 265-1. Тимчасове вилучення посвідчення водія

У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено
порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено
адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування
транспортними засобами, працівник відповідного підрозділу
Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку
дорожнього руху, тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання
законної сили постановою у справі про адміністративне
правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого
вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування
транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія
робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення
посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо
позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо
справа про адміністративне правопорушення не розглянута у
встановлений законом строк, особа має право звернутися за
отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є
обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення
справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово
вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.

Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія визначається
Кабінетом Міністрів України ( 1086-2008-п ).
{ Кодекс доповнено статтею 265-1 згідно із Законом N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 265-2. Тимчасове затримання транспортних засобів

У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено
порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою,
четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтями 121-1, 122-5, 126,
частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями
132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу
Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку
дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом
блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний
майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного
засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за
допомогою спеціального автомобіля — евакуатора. Про тимчасове
затримання робиться відповідний запис у протоколі про
адміністративне правопорушення.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник
відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що
забезпечує безпеку дорожнього руху, зобов’язаний надати особі
можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного
засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і
вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної
дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до
усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до
демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до
вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше
трьох днів з моменту такого затримання.

Після закінчення триденного строку тимчасового затримання
транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням
тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є
обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення
справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово
затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.

Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних
засобів на спеціальних майданчиках та стоянках ( 1102-2008-п )
визначається Кабінетом Міністрів України.
{ Кодекс доповнено статтею 265-2 згідно із Законом N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008; із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011, N 4082-VI
( 4082-17 ) від 07.12.2011, N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012,
N 721-VII ( 721-18 ) від 16.01.2014 — втратив чинність на підставі
Закону N 732-VII ( 732-18 ) від 28.01.2014; із змінами, внесеними
згідно із Законом N 767-VII ( 767-18 ) від 23.02.2014 }

Стаття 265-3. Тимчасове вилучення ліцензійної картки на
транспортний засіб

У разі експлуатації транспортного засобу під час надання
послуг з перевезення пасажирів або небезпечних вантажів без
посвідчення водія відповідної категорії, а також направлення в
рейс одного водія на автобусний маршрут протяжністю понад п’ятсот
кілометрів при здійсненні пасажирських перевезень працівник
відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що
забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово вилучає ліцензійну
картку на транспортний засіб.

Про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний
засіб складається відповідний акт. Порядок тимчасового вилучення
ліцензійної картки на транспортний засіб ( 1086-2008-п )
визначається Кабінетом Міністрів України.
{ Кодекс доповнено статтею 265-3 згідно із Законом N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008; в редакції Закону N 3565-VI ( 3565-17 )
від 05.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 266. Відсторонення осіб від керування транспортними
засобами, річковими і маломірними суднами та
огляд на стан алкогольного, наркотичного чи
іншого сп’яніння або щодо перебування під
впливом лікарських препаратів, що знижують їх
увагу та швидкість реакції

Особи, які керують транспортними засобами, річковими або
маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони
перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння
або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та
швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими
транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та
оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння
або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що
знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного
чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських
препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції,
проводиться з використанням спеціальних технічних засобів
працівником міліції у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на
стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо
перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його
увагу та швидкість реакції, працівником міліції з використанням
спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його
результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я.
Перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення
огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого
сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів,
що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується
управліннями охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи
іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських
препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших
закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого
сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів,
що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах
охорони здоров’я не пізніше двох годин з моменту встановлення
підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров’я та
складення висновку за результатами огляду проводиться в
присутності працівника міліції. Кожний випадок огляду осіб на стан
алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо
перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх
увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров’я
реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого
сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів,
що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням
вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного,
наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом
лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції,
і проведення такого огляду здійснюються в порядку ( 1103-2008-п ),
визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсторонення особи від керування транспортним
засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим
транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається
уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія)
відповідної категорії та може бути допущена до керування
транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
{ Стаття 266 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
( 2342-14 ) від 05.04.2001; в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 )
від 24.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 885-VI
( 885-17 ) від 15.01.2009 }

Стаття 267. Оскарження заходів забезпечення провадження у
справах про адміністративні правопорушення

Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і
вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія,
ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання
транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування
транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд
на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також
щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх
увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою
особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно
органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві
або до суду.

Оскарження заходів забезпечення провадження у справах про
адміністративні правопорушення або внесення подання прокурора не
зупиняє їх виконання.
{ Стаття 267 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2342-III
( 2342-14 ) від 05.04.2001, N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008,
N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011, N 5288-VI ( 5288-17 ) від
18.09.2012 }

Глава 21
ОСОБИ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВІ ПРО
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Стаття 268. Права особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності

{ Положення частини першої статті 268, за яким обмежується
право на вільний вибір особою, яка притягається до
адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім
адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право
на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної
особи втратили чинність як такі, що є неконституційними на
підставі Рішення Конституційного Суду N 13-рп/2000 ( v013p710-00 )
від 16.11.2000 }
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності
має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення,
подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи
користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у
галузі права, який за законом має право на надання правової
допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати
рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не
володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по
справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в
присутності особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути
розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її
сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не
надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення,
передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160,
172-4 — 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185,
185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності, є обов’язковою.
У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або
судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного
суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (міліцією)
піддано приводу.

Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли
явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,
в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов’язковою.
{ Стаття 268 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 316-11
від 29.05.85, N 4452-11 від 21.08.87, N 7445-11 від 27.04.89,
N 8918-11 від 07.03.90, N 9166-11 від 04.05.90, N 647-12 від
18.01.91, Законами N 386/96-ВР від 01.10.96, N 2342-III
( 2342-14 ) від 05.04.2001, N 2635-IV ( 2635-15 ) від 02.06.2005,
N 1508-VI ( 1508-17 ) від 11.06.2009, N 2453-VI ( 2453-17 ) від
07.07.2010, N 2808-VI ( 2808-17 ) від 21.12.2010, N 3207-VI
( 3207-17 ) від 07.04.2011, N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011,
N 221-VII ( 221-18 ) від 18.04.2013 }

Стаття 269. Потерпілий

Потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням
заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи,
заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою
допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом
має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням
юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про
адміністративне правопорушення.
Потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до статті
272 цього Кодексу.
{ Стаття 269 із змінами, внесеними згідно з Законом N 5076-VI
( 5076-17 ) від 05.07.2012}

Стаття 270. Законні представники та представники

Інтереси особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами,
що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати
свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають
право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі,
опікуни, піклувальники).

Інтереси потерпілого може представляти представник — адвокат,
інший фахівець у галузі права, який за законом має право на
надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної
особи.

Законні представники та представники мають право знайомитися
з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи,
інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення
органу (посадової особи), який розглядає справу.

Повноваження адвоката як представника потерпілого
посвідчуються документами, зазначеними у частині другій статті 271
цього Кодексу.
{ Стаття 270 із змінами, внесеними згідно з Законом N 5076-VI
( 5076-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 271. Захисник

У розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть
брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за
законом має право на надання правової допомоги особисто чи за
дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з
матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка
його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу
(посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші
права, передбачені законами України.
Повноваження адвоката на участь у розгляді справи
підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою
нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано
право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу
(установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової
допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера
обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються
повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих
дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.

Якщо особа є суб’єктом права на безоплатну вторинну правову
допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення
може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання
безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений адвокат має
права, передбачені частиною першою цієї статті та іншими законами.

Повноваження адвоката, призначеного Центром з надання
безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються
дорученням, що видається Центром з надання безоплатної вторинної
правової допомоги.
{ Стаття 271 в редакції Закону N 2342-III ( 2342-14 ) від
05.04.2001; із змінами, внесеними згідно із Законами N 5076-VI
( 5076-17 ) від 05.07.2012, N 3460-VI ( 3460-17 ) від 02.06.2011 }

Стаття 272. Свідок

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може
бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі
які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого
перебуває справа, свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час,
дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і
відповісти на поставлені запитання.

Стаття 273. Експерт

Експерт призначається органом (посадовою особою), у
провадженні якого перебуває справа про адміністративне
правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях,
у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної
адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних
внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які
підлягатимуть конфіскації.

Експерт зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової
особи) і дати об’єктивний висновок у поставлених перед ним
питаннях.

Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що
стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання
йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з
дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває
справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка
притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання,
що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді
справи.
{ Стаття 273 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4025-VI
( 4025-17 ) від 15.11.2011 }

Стаття 274. Перекладач

Перекладач призначається органом (посадовою особою), в
провадженні якого перебуває справа про адміністративне
правопорушення.
Перекладач зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової
особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.

Стаття 275. Відшкодування витрат потерпілим, свідкам,
експертам і перекладачам

Потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам відшкодовуються
у встановленому порядку витрати, що їх вони зазнали у зв’язку з
явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває
справа про адміністративне правопорушення.
За особами, яких викликають як потерпілих, свідків, експертів
і перекладачів, зберігається у встановленому порядку середній
заробіток за місцем роботи за час їх відсутності у зв’язку з явкою
в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває
справа про адміністративне правопорушення.

Глава 22
РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Стаття 276. Місце розгляду справи про адміністративне
правопорушення

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за
місцем його вчинення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені
статтями 80, 81, 121 — 126, 127-1 — 129, частинами першою, другою,
третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення
вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем
обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені
статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх
вчинення або за місцем проживання порушника.

Адміністративними комісіями справи про адміністративні
правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.

Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду
справи про адміністративне правопорушення.
{ Стаття 276 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 316-11
від 29.05.85, N 1117-11 від 16.10.85, N 7542-11 від 19.05.89,
N 1369-12 від 29.07.91, N 1818-12 від 15.11.91; Законами N 3785-12
від 23.12.93, N 244/94-ВР від 15.11.94, N 2029-III ( 2029-14 ) від
05.10.2000, N 2342-III ( 2342-14 ) від 05.04.2001, N 2350-III
( 2350-14 ) від 05.04.2001, N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }

Стаття 277. Строки розгляду справ про адміністративні
правопорушення

Справа про адміністративне правопорушення розглядається у
п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою
особою), правомочним розглядати справу, протоколу про
адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені
статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 106-1,
106-2, 162, 173, 173-1, 173-2, 178, 185, частиною першою статті
185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203 — 206-1, розглядаються
протягом доби, статтями 146, 160, 185-1, 212-7 — 212-20 — у
триденний строк, статтями 46-1, 51, 166-9, 176 і 188-34 — у
п’ятиденний строк, статтями 101-103 цього Кодексу — у семиденний
строк.

Законами України може бути передбачено й інші строки розгляду
справ про адміністративні правопорушення.

Строк розгляду адміністративних справ про адміністративні
корупційні правопорушення зупиняється судом у разі якщо особа,
щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне
правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних
причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні
чи на лікуванні, у відпустці тощо).
{ Стаття 277 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 316-11
від 29.05.85, N 2010-11 від 03.04.86, N 4135-11 від 12.06.87,
N 4452-11 від 21.08.87, N 6347-11 від 03.08.88, N 7445-11 від
27.04.89, N 8710-11 від 19.01.90, N 8711-11 від 19.01.90,
N 8918-11 від 07.03.90, N 9082-11 від 20.04.90, N 9166-11 від
04.05.90, N 647-12 від 18.01.91, N 661-12 від 28.01.91; Законами
N 3039-12 від 03.03.93, N 3890-12 від 28.01.94, N 64/95-ВР від
15.02.95, N 386/96-ВР від 01.10.96, N 2342-III ( 2342-14 ) від
05.04.2001, N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003 — набуває чинності
01.08.2003 року, N 1299-IV ( 1299-15 ) від 20.11.2003, N 2635-IV
( 2635-15 ) від 02.06.2005, N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005,
N 3504-IV ( 3504-15 ) від 23.02.2006, N 599-VI ( 599-17 ) від
25.09.2008, N 1508-VI ( 1508-17 ) від 11.06.2009, N 2258-VI
( 2258-17 ) від 18.05.2010, N 2808-VI ( 2808-17 ) від 21.12.2010;
в редакції Закону N 3207-VI ( 3207-17 ) від 07.04.2011;із змінами,
внесеними згідно із Законом N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011 }

{ Стаття 277-1 втратила чинність на підставі Закону N 2808-VI
( 2808-17 ) від 21.12.2010 }

Стаття 277-2. Повідомлення про розгляд справи

Повістка особі, яка притягається до адміністративної
відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня
розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду
справи.

Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про
адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду
справи в той же строк.

{ Частину третю статті 277-2 виключено на підставі Закону
N 767-VII ( 767-18 ) від 23.02.2014 }

{ Кодекс доповнено статтею 277-2 згідно із Законом N 3207-VI
( 3207-17 ) від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 721-VII ( 721-18 ) від 16.01.2014 — втратив чинність на
підставі Закону N 732-VII ( 732-18 ) від 28.01.2014; із змінами,
внесеними згідно із Законом N 767-VII ( 767-18 ) від 23.02.2014 }

Стаття 278. Підготовка до розгляду справи про
адміністративне правопорушення

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про
адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи
про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи,
про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх
законних представників і адвоката.

Стаття 279. Порядок розгляду справи про адміністративне
правопорушення

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу
колегіального органу або представлення посадової особи, яка
розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова
особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає
розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності,
роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і
обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне
правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть
участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються
клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора
заслуховується його висновок.

Стаття 280. Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді
справи про адміністративне правопорушення

Орган (посадова особа) при розгляді справи про
адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було
вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його
вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є
обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи
заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про
адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації,
трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають
значення для правильного вирішення справи.
{ Стаття 280 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1117-11
від 16.10.85, Законом N 2342-III ( 2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 281. Протокол засідання колегіального органу по справі
про адміністративне правопорушення

При розгляді колегіальним органом справи про адміністративне
правопорушення ведеться протокол, в якому зазначаються:
1) дата і місце засідання;
2) найменування і склад органу, який розглядає справу;
3) зміст справи, що розглядається;
4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі;
5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх
клопотання і результати їх розгляду;
6) документи і речові докази, досліджені при розгляді справи;
7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз’яснення
порядку та строків її оскарження.
Протокол засідання колегіального органу підписується
головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Стаття 282. Пропозиції про усунення причин та умов, що
сприяли вчиненню адміністративних правопорушень

Орган (посадова особа), який розглядає справу, встановивши
причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного
правопорушення, вносить у відповідний державний орган чи орган
місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій
особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та
умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження
пропозиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який
вніс пропозицію.
Глава 26
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ВИНЕСЕННЯ
ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Стаття 306. Порядок виконання постанови про винесення
попередження

Постанова про накладення адміністративного стягнення у
вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який
виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику.

Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у
вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника,
йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені
статтею 285 цього Кодексу.

При винесенні адміністративного стягнення у вигляді
попередження на місці вчинення порушень, передбачених статтями
116, 116-2, 117 цього Кодексу, воно оформляється способом,
встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію
державної політики у сфері безпеки на морському та річковому
транспорті.
{ Стаття 306 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 7542-11
від 19.05.89, Законами N 1369-12 від 29.07.91, N 1818-12 від
15.11.91, N 2342-III ( 2342-14 ) від 05.04.2001, N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008, N 885-VI ( 885-17 ) від 15.01.2009,
N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012 }

Глава 27
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО НАКЛАДЕННЯ ШТРАФУ

Стаття 307. Строки і порядок виконання постанови про
накладення штрафу

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через
п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення
штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора
такої постанови — не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня
повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від
шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне
правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх
замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного
правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за
винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення,
якщо інше не встановлено законодавством України.
{ Стаття 307 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 7542-11
від 19.05.89, N 1369-12 від 29.07.91, N 1818-12 від 15.11.91;
Законами N 244/94-ВР від 15.11.94, N 196/96-ВР від 15.05.96,
N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008, N 5288-VI ( 5288-17 ) від
18.09.2012 }

Стаття 308. Примусове виконання постанови про стягнення
штрафу

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений
частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення
штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної
виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за
місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення
штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з
правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті
цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на
облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
{ Частина друга набирає чинності з 1 січня 2009 року щодо
стягнення подвійного розміру штрафу при примусовому виконанні
постанови у справі про адміністративне правопорушення згідно із
Законом N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }
{ Стаття 308 в редакції Закону N 2056-III ( 2056-14 ) від
19.10.2000; із змінами, внесеними згідно із Законами N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008, N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

Стаття 309. Виконання постанови про накладення штрафу,
який стягується на місці вчинення
адміністративного правопорушення

При стягненні штрафу відповідно до статті 258 цього Кодексу
на місці вчинення адміністративного правопорушення порушникові
видається квитанція встановленого зразка.

У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного
правопорушення провадження в справі, а потім виконання постанови
здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.

{ Стаття 309 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 7542-11
від 19.05.89, Законом N 5316-VI (
5316-17 ) від 02.10.2012 }

Стаття 310. Закінчення провадження по виконанню постанови
про накладення штрафу

Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу
проведено повністю, з відміткою про виконання повертається
органові (посадовій особі), який виніс постанову.

Глава 28
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ОПЛАТНЕ
ВИЛУЧЕННЯ ПРЕДМЕТА

Стаття 311. Органи, що виконують постанови про оплатне
вилучення предмета

Постанова про оплатне вилучення предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного
правопорушення, виконується державним виконавцем.

{ Частину другу статті 311 виключено на підставі Закону
N
148/96-ВР від 25.04.96 }

{ Стаття 311 із змінами, внесеними згідно із Законами N 148/96-ВР
від 25.04.96, N 2056-III (
2056-14 ) від 19.10.2000 }

Стаття 312. Виконання постанови про оплатне вилучення
предмета

Предмет, вилучений на підставі постанови про його оплатне
вилучення, здається державним виконавцем для реалізації в порядку,
встановленому законом.

Суми, виручені від реалізації оплатно вилученого предмета,
відповідно до статті 28 цього Кодексу передаються колишньому
власникові з відрахуванням витрат, пов’язаних з проведенням
виконавчих дій.

{ Стаття 312 в редакції Закону N 2056-III ( 2056-14 ) від
19.10.2000 }

Глава 29
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО КОНФІСКАЦІЮ
ПРЕДМЕТА, ГРОШЕЙ

{ Назва глави 29 із змінами, внесеними згідно із Законом
N
1255-12 від 25.06.91 }

Стаття 313. Органи, що виконують постанови про конфіскацію
предмета, грошей

Постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного
правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення
адміністративного правопорушення, виконуються державними
виконавцями в порядку, встановленому законом.

{ Стаття 313 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2010-11
від 03.04.86, N
2444-11 від 27.06.86, N 3282-11 від 19.12.86,
N
4134-11 від 12.06.87, N 6976-11 від 14.12.88, N 7445-11 від
27.04.89, N
8711-11 від 19.01.90, N 158-12 від 03.08.90,
N
1413-12 від 09.08.91; Законами N 1255-12 від 25.06.91, N 3806-12
від 24.12.93, N
179/94-ВР від 22.09.94, N 244/94-ВР від 15.11.94,
N
64/95-ВР від 15.02.95, N 81/96-ВР від 06.03.96, N 148/96-ВР від
25.04.96, N
323/96-ВР від 12.07.96, N 386/96-ВР від 01.10.96,
N
497/96-ВР від 14.11.96, N 352-XIV ( 352-14 ) від 23.12.98,
N 998-XIV (
998-14 ) від 16.07.99, N 1587-III ( 1587-14 ) від
23.03.2000, N 1744-III (
1744-14 ) від 18.05.2000, N 1969-III
(
1969-14 ) від 21.09.2000; в редакції Закону N 2056-III
(
2056-14 ) від 19.10.2000 }

Стаття 314. Порядок виконання постанови про конфіскацію
предмета, грошей

Виконання постанови про конфіскацію предмета, який став
знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного
правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення
адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення
конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цього
предмета у власність держави.

{ Частину другу статті 314 виключено на підставі Закону
N 2342-III (
2342-14 ) від 05.04.2001 }

{ Стаття 314 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1255-12
від 25.06.91, N 2342-III (
2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 315. Порядок реалізації конфіскованих предметів,
грошей

Реалізація конфіскованих предметів, які стали знаряддям
вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного
правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення
адміністративного правопорушення, провадиться в порядку,
встановлюваному законами України.

{ Стаття 315 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1255-12
від 25.06.91, N 2342-III (
2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 316. Закінчення провадження по виконанню постанови
про конфіскацію предмета, грошей

Постанова про конфіскацію предмета, грошей з відміткою про
виконання повертається до суду, який виніс постанову.
{ Стаття 316 із змінами, внесеними згідно із Законами N
1255-12
від 25.06.91, N 2342-III (
2342-14 ) від 05.04.2001 }

Глава 30
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ПОЗБАВЛЕННЯ
СПЕЦІАЛЬНОГО ПРАВА

Стаття 317. Органи, що виконують постанову про позбавлення
спеціального права

Постанова про позбавлення права керування транспортними
засобами виконується посадовими особами органів внутрішніх справ,
зазначеними у пунктах 2 і 3 частини другої статті 222 цього
Кодексу.

Постанова про позбавлення права керування річковими і
маломірними суднами виконується керівником центрального органу
виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у
сфері безпеки на морському та річковому транспорті, та
інспекторами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та
річковому транспорті, капітаном річкового порту.

Постанова про позбавлення права полювання виконується
зазначеними у частині другій статті 242 цього Кодексу посадовими
особами органів, мисливського господарства.

{ Стаття 317 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2010-11
від 03.04.86, Законами N
81/96-ВР від 06.03.96, N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001, N 2686-III ( 2686-14 ) від
13.09.2001, N 586-VI (
586-17 ) від 24.09.2008, N 5502-VI
(
5502-17 ) від 20.11.2012 }

Стаття 318. Порядок виконання постанови про позбавлення
права керування транспортним засобом, річковим
або маломірним судном

У разі винесення постанови про позбавлення права керування
транспортним засобом, річковим або маломірним судном вилучене
посвідчення водія (свідоцтво, диплом) особі, щодо якої застосовано
даний захід адміністративного стягнення, не повертається.

Дія виданого замість вилученого посвідчення водія (свідоцтва,
диплома) тимчасового дозволу на право керування транспортним
засобом, річковим або маломірним судном продовжується до
закінчення строку, встановленого для подання скарги, або до
прийняття рішення по скарзі.

Якщо в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про
скасування постанови і закриття справи або про заміну позбавлення
права керування транспортним засобом, річковим або маломірним
судном іншим заходом стягнення (пункти 3 і 4 частини першої статті
293 цього Кодексу), вилучене посвідчення водія (свідоцтво, диплом)
повертається особі, у якої його було вилучено.

{ Стаття 318 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 7542-11
від 19.05.89; Законом N 586-VI (
586-17 ) від 24.09.2008 }

Стаття 319. Порядок виконання постанови про позбавлення
права полювання

Виконання постанови про позбавлення права полювання
провадиться шляхом вилучення посвідчення мисливця.

У разі ухилення особи, позбавленої права полювання, від здачі
посвідчення мисливця працівники, уповноважені здійснювати контроль
у галузі мисливського господарства та полювання, вилучення
посвідчення мисливця провадять у встановленому порядку.

Порядок вилучення посвідчення мисливця встановлюється
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політику у сфері лісового господарства.

{ Стаття 319 із змінами, внесеними згідно із Законами N 81/96-ВР
від 06.03.96, N 2342-III (
2342-14 ) від 05.04.2001, N 1122-IV
(
1122-15 ) від 11.07.2003, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{ Статтю 320 виключено на підставі Закону N 586-VI ( 586-17 )
від 24.09.2008 }

Стаття 321. Обчислення строків позбавлення спеціального
права

Водії транспортних засобів, судноводії і особи, що порушили
правила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з
дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщо
зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від
здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх
спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого
документа.

Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального
права особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного
стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені в неї
документи. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу
повертається особі, яку було позбавлено права керування
транспортними засобами, після успішного складання нею у
відповідному підрозділі Міністерства внутрішніх справ України, що
забезпечує безпеку дорожнього руху, іспитів для отримання права
керування.

{ Стаття 321 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1369-12
від 29.07.91, N
1818-12 від 15.11.91; Законами N 586-VI ( 586-17 )
від 24.09.2008, N 5459-VI (
5459-17 ) від 16.10.2012 }

Глава 30-А
ПРОВАДЖЕННЯ ПРО ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВИ
ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ

Стаття 321-1. Виконання постанови про накладення
адміністративного стягнення у вигляді
громадських робіт

Постанова районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного
стягнення у вигляді громадських робіт надсилається на виконання
органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня,
наступного за днем набрання нею законної сили.

Виконання стягнення у вигляді громадських робіт здійснюється
шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, види якої
визначаються органами місцевого самоврядування.

У разі втрати працездатності, призову на строкову військову
службу, взяття під варту, засудження до кримінального покарання у
виді позбавлення або обмеження волі, або якщо невідоме
місцезнаходження особи, постановою суду (судді) за поданням органу
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері виконання кримінальних покарань, громадські
роботи замінюються штрафом, розмір якого визначається з
розрахунку, що чотири години невідбутих громадських робіт
дорівнюють одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.

{ Стаття 321-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI
(
5461-17 ) від 16.10.2012; в редакції Закону N 656-VII ( 656-18 )
від 24.10.2013 }

Стаття 321-2. Обчислення строку відбування громадських робіт

Строк стягнення у виді громадських робіт обчислюється в
годинах, протягом яких порушник виконував визначену суспільно
корисну працю.

Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на
день, а неповнолітніми — дві години на день.

Стаття 321-3. Обов’язки власника підприємства, установи,
організації або уповноваженого ним органу за
місцем відбування порушником громадських робіт

На власника підприємства, установи, організації або
уповноваженого ним органу за місцем відбування порушником
громадських робіт покладається:

погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних
покарань, переліку об’єктів, на яких порушники відбувають
громадські роботи, та видів цих робіт;

контроль за виконанням порушниками визначених для них робіт;

своєчасне повідомлення органів, що відають виконанням даного
виду стягнення, про ухилення порушника від відбування стягнення;

ведення обліку та інформування органів, що відають виконанням
даного стягнення, про кількість відпрацьованих порушником годин.
{ Стаття 321-3 із змінами, внесеними згідно із Законами N 5461-VI
(
5461-17 ) від 16.10.2012, N 656-VII ( 656-18 ) від 24.10.2013 }

Стаття 321-4. Наслідки ухилення особи від відбування
громадських робіт

У разі ухилення порушника від відбування громадських робіт
постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання
кримінальних покарань, невідбутий строк громадських робіт може
бути замінено штрафом або адміністративним арештом.

Заміна громадських робіт штрафом застосовується за умови, що
санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне
стягнення, передбачає можливість застосування штрафу. Розмір
штрафу в такому разі визначається із розрахунку, що чотири години
невідбутих громадських робіт дорівнюють одному неоподатковуваному
мінімуму доходів громадян.

Заміна громадських робіт арештом застосовується за умови, що
санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне
стягнення, не передбачає можливості застосування штрафу. Строк
арешту визначається із розрахунку, що одна доба арешту дорівнює
п’яти годинам невідбутих громадських робіт, але не може
перевищувати п’ятнадцять діб.

{ Стаття 321-4 в редакції Закону N 656-VII ( 656-18 ) від
24.10.2013 }

{ Кодекс доповнено главою 30-А згідно із Законом N 586-VI
(
586-17 ) від 24.09.2008 }

 

Глава 31
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ
ВИПРАВНИХ РОБІТ

Стаття 322. Виконання постанови про накладення
адміністративного стягнення у вигляді
виправних робіт

Постанова районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного
стягнення у вигляді виправних робіт надсилається на виконання
органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня,
наступного за днем набрання нею законної сили.

Виправні роботи відповідно до статті 31 цього Кодексу
відбуваються за місцем постійної роботи порушника.

На підставі постанови про накладення адміністративного
стягнення у вигляді виправних робіт із заробітку порушника
протягом строку відбування ним адміністративного стягнення
провадяться відрахування в дохід держави у розмірі, визначеному
постановою.

У разі втрати працездатності, призову на строкову військову
службу, взяття під варту, засудження до кримінального покарання у
виді позбавлення або обмеження волі, або якщо невідоме
місцезнаходження особи, постановою суду (судді) за поданням органу
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері виконання кримінальних покарань, виправні роботи
замінюються штрафом, розмір якого визначається із розрахунку, що
один день невідбутих виправних робіт дорівнює одному
неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.

{ Стаття 322 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001, N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009;
в редакції Закону N 656-VII (
656-18 ) від 24.10.2013 }

Стаття 323. Обчислення строку відбування виправних робіт

Відбування виправних робіт обчислюється часом, протягом якого
порушник працював і з його заробітку провадилось відрахування.

Кількість днів, відпрацьованих порушником, має бути не менше
кількості робочих днів, що припадають на встановлений районним,
районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею)
календарний строк стягнення. Якщо порушник не відпрацював
зазначеної кількості робочих днів і відсутні підстави для
зарахування невідпрацьованих днів у строк стягнення, відбування
виправних робіт триває до повного відпрацювання порушником
належної кількості робочих днів.

У строк відбування стягнення зараховується час, протягом
якого порушник не працював з поважних причин і йому відповідно до
закону виплачувалась заробітна плата. До цього строку також
зараховується час хвороби, час, наданий для догляду за хворим, і
час проведений у відпустці по вагітності і родах. Час хвороби,
спричиненої сп’янінням або діями, зв’язаними з сп’янінням, до
строку відбування виправних робіт не зараховується.

{ Стаття 323 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 324. Обов’язки власника підприємства, установи,
організації або уповноваженого ним органу
за місцем відбування порушником виправних робіт

На власника підприємства, установи, організації або
уповноваженого ним органу за місцем відбування порушником
виправних робіт покладається:

правильне і своєчасне провадження відрахувань із заробітку
порушника в доход держави і своєчасний переказ відрахованих сум у
встановленому порядку;

трудове виховання порушника;

повідомлення органів, що відають виконанням даного виду
стягнення, про ухилення порушника від відбування стягнення.

{ Стаття 324 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 325. Наслідки ухилення особи від відбування виправних
робіт

У разі ухилення порушника від відбування виправних робіт
постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання
кримінальних покарань, невідбутий строк виправних робіт може бути
замінено штрафом або адміністративним арештом.

Заміна виправних робіт штрафом застосовується за умови, що
санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне
стягнення, передбачає можливість застосування штрафу. Розмір
штрафу в такому разі визначається із розрахунку, що один день
невідбутих виправних робіт дорівнює одному неоподатковуваному
мінімуму доходів громадян.

Заміна виправних робіт арештом застосовується за умови, що
санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне
стягнення, не передбачає можливості застосування штрафу. Строк
арешту визначається із розрахунку, що одна доба арешту дорівнює
трьом дням виправних робіт, але не може перевищувати п’ятнадцять
діб.

{ Стаття 325 із змінами, внесеними згідно із Законами N 55/97-ВР
від 07.02.97, N 2342-III (
2342-14 ) від 05.04.2001; в редакції
Закону N 656-VII (
656-18 ) від 24.10.2013 }

Глава 32
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ
АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ

Стаття 326. Виконання постанови про застосування
адміністративного арешту

Постанова районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного
арешту виконується негайно після її винесення.

{ Стаття 326 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 327. Порядок відбування адміністративного арешту

Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою
в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ. При виконанні
постанови про застосування адміністративного арешту арештовані
піддаються особистому оглядові.

Строк адміністративного затримання зараховується до строку
адміністративного арешту.

Відбування адміністративного арешту провадиться за правилами,
встановленими законами України.

{ Стаття 327 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
(
2342-14 ) від 05.04.2001 }

Стаття 328. Трудове використання осіб, підданих
адміністративному арешту

Особи, піддані адміністративному арешту за правопорушення,
передбачені частиною першою статті 44, статтями 173, 173-2,
частиною третьою статті 178, статтею 185, частиною другою статті
185-1 і частиною першою статті 185-3 цього Кодексу,
використовуються на фізичних роботах.

Організація трудового використання осіб, підданих
адміністративному арешту, покладається на виконавчі органи
сільських, селищних, міських рад.

Особам, підданим адміністративному арешту, за час перебування
під арештом заробітна плата за місцем постійної роботи не
виплачується.

{ Стаття 328 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 316-11
від 29.05.85, N
4452-11 від 21.08.87, N 6347-11 від 03.08.88,
N
9166-11 від 04.05.90, Законами N 2342-III ( 2342-14 ) від
05.04.2001, N 759-IV (
759-15 ) від 15.05.2003, N 2635-IV
(
2635-15 ) від 02.06.2005 }

Глава 33
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ В ЧАСТИНІ
ВІДШКОДУВАННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ

Стаття 329. Порядок і строк виконання постанови в частині
відшкодування майнової шкоди

Постанова по справі про адміністративне правопорушення в
частині відшкодування майнової шкоди виконується в порядку,
встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення в
частині відшкодування майнової шкоди є виконавчим документом.

Майнова шкода має бути відшкодована порушником не пізніш як
через п’ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови (стаття
285), а в разі оскарження такої постанови — не пізніш як через
п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без
задоволення.

{ Стаття 329 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III
(
2056-14 ) від 19.10.2000, N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012 }

Стаття 330. Наслідки невиконання постанови в частині
відшкодування майнової шкоди

У разі невиконання постанови по справі про адміністративне
правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди у строк,
установлений частиною третьою статті 329 цього Кодексу, вона
надсилається для стягнення збитків у порядку виконавчого
провадження.

{ Стаття 330 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III
(
2056-14 ) від 19.10.2000 }

Заступник Голови Президії
Верховної Ради Української РСР В. ШЕВЧЕНКО

Секретар Президії
Верховної Ради Української РСР М. ХОМЕНКО

м.Київ, 7 грудня 1984 року
N 8073-X

 

Розкажіть про нас у соц мережах на мессенджерах!

Добавить комментарий